Канцерофобія: коли страх заважає здоровому життю
Інтерв’ю з психологом TomoClinic Антоном Покалюхіним ми провели, коли весь світ відзначав Національний день перемогли над раком. Важка хвороба крокує планетою, а ми як мінімум маємо зробити все можливе, щоб її не боятися. І хоч в психіатрії немає офіційного діагнозу «канцерофобия», термін з латинської та грецької все ж існує. Як з’являється страх виявити у себе злоякісне новоутворення і яким чином з ним боротися?
— Страх почути діагноз «рак» приходить випадково або має ґрунтовні причини?
— Іноді канцерофобія — це наслідок лікування або загибелі близького онкопацієнта, але трапляється, що першопричиною стає й хронічний стрес. Різка втрата ваги та погіршення зовнішнього вигляду теж можуть підштовхнути до поганих думок в голові. Така людина легко піддається навіюванню, стороння думка може стати додатковим поштовхом. Легкі побоювання можуть перерости в справжню фобію, і без допомоги психолога, а іноді психіатра, тут не впоратися.
— А як тоді зрозуміти, розвинулася у вас канцерофобія або це просто тривога за власне здоров’я?
— Постійні побоювання на рахунок появи у вас раку або зараження від іншого онкопацієнта — це вже серйозні прояви. Така людина — частий гість поліклінік і лабораторій, він постійно перевіряє здоров’я, здає аналізи, ходить на обстеження і консультується у онкологів.
— Як ставитися до страху того, що хвороба повернеться?
— Для будь-якого пацієнта, який закінчив лікування і знаходиться в ремісії, абсолютно нормально мати побоювання з приводу рецидиву. Питання лише в тому, як сильно цей страх впливає на життя людини, чи отруює його. Якщо це звичайна тривога напередодні контрольного обстеження, яка знижується після отримання результатів — то це нормальне явище. Інший момент, якщо планові перевірки не дають спокою, а хвиля занепокоєння «накриває» пацієнта знову і знову.
— Хто схильний до канцерофобії більше?
— Напевно, жінки, тому що частіше висловлюють свої переживання вголос, а про страхи чоловіків ми часто можемо тільки здогадуватися, тому що сильній статі не властиво відкрито ділитися цим. До канцерофобії також схильні люди, рівень тривоги по життю у яких високий, темперамент тривожний, іноді є прихована депресія з соматичними проблемами. За статистикою це люди 30-40 років без високої успішності в сімейному і професійному житті. Думки про важке невиліковне захворювання у канцерофобів іноді з’являються від невизначених болів і дисфункцій організму. А іноді можна мати й ідеальне здоров’я і занадто боятися його порушити.
— Чи може канцерофобія сама по собі викликати рак?
— Онкологія не пов’язана з нашими думками, страхами, образами, невисловленими думками. Не існує підтверджуючих це наукових досліджень. Так, негатив може послабити наш організм і вдарити по органам, які можуть бути слабшими від народження. Однак це не фактор розвитку раку.
— Чи трапляється інша крайність: людина настільки боїться виявлення у себе пухлини, що свідомо не йде обстежитися і боїться дізнатися правду?
— Так, це інстинктивна поведінка: іноді ми хочемо зачаїтися від небезпеки, навіть коли симптоми відкрито сигналізують про неї. Цей страх паралізує, і людина уникає лікарів. Комусь страшно дізнатися неприємну для себе інформацію, а у когось «винуватим» є сприйняття: «Якщо я дізнаюся про грізний діагноз, це однозначно буде для мене мукою та вироком». Так ні ж! Давайте свідомо ставитися до свого здоров’я: можна дізнатися про рак в ході обстеження ще на ранній стадії і забути про хворобу після нетривалого лікування. Це завжди раціональніше, ніж затягувати з візитом до онколога через острах і поступити в клініку вже із запущеною картиною. Крім того, кожна наступна стадія раку лікується в рази дорожче, тому логічніше почати терапію на початковому етапі і витратити на це ще невеликі гроші.
— А буває ж і такий прояв канферофобіі: людина навмисно веде фанатично здоровий спосіб життя, дотримується дієти, їсть ананаси і броколі?
— Фанатизм не є корисним ні за яких обставин, навіть в турботі про власне здоров’я. Впадаючи в крайнощі і слідуючи принципам здорового харчування, можна непомітно прийти до інших проблем з психічним здоров’ям. Наприклад, орторексії — нав’язливого бажання харчуватися виключно правильними продуктами. Це досить молодий розлад харчової поведінки і поки що офіційно не визнаний, але часто використовується фахівцями. Схильні до в орторексії вважають, що харчуються правильно, а насправді тільки обмежують себе в корисних речовинах і роблять свій раціон не зовсім повноцінним. Так, всі ми знаємо, що краще виключити канцерогени. Але не перегинайте палицю і намагайтеся тримати все в балансі: поведінку і харчування, турботу про своє здоров’я і тривогу. Коли є привід, то варто потривожитися і звернутися за допомогою, а коли приводу немає, зберігайте здоровий глузд і не удавайтеся до фанатизму.
— Чим може бути корисна канцерофобия?
— Ви здали кров на онкомаркери, пройшли КТ і отримали свіжі результати. Ви прийняли душ і помолилися перед сном. Ви живете сьогоднішнім днем — і це найцінніша поведінка для канцерофоба. Якщо після всього цього у вас залишаються сумніви і підозри — вирушайте до онкологів, вони дадуть чітку відповідь на підставі досліджень. Розкажуть про планові перевірки на найближчий рік, щоб ви були впевнені у власному здоров’ї і завтрашньому дні. Особливо це важливо для тих, хто знаходиться в зоні ризику, має негативну генетику або залишив хворобу за плечима. Достовірна інформація від лікаря повинна заспокоїти і налаштувати на виконання плану «чекапів».
— Що ви порадите людям, які надто тривожаться за своє здоров’я і бояться одного разу почути про онкологію?
— Страхи — це в’язниця, яку ми створюємо власноруч. Але ми в змозі і зруйнувати її. Якщо десь в боці боляче — не бійтеся, це не обов’язково рак. Робіть регулярні обстеження організму відповідно до розкладу, але не частіше. Критично ставтеся до інформації, що надходить з інтернету, від оточуючих і навіть до негативних думок з власної голови. Інформування та просвіта — наше все. Дізнайтеся про другу думку лікаря, якщо сумніваєтеся в першій. Запитайте про третю думку лікаря, якщо перші дві не збігаються. Однак в певний момент важливо зупинитися, відпустити тривожність і довіритися.
