Що буде після лікування? Таке питання часто задають пацієнти, які готуються до променевої терапії органів черевної порожнини або малого таза. Люди бояться, що разом із пухлиною тотально будуть опромінюватися здорові органи і виникнуть нові проблеми. Чи так це насправді?
На питання відповіла завідувачка відділення променевої терапії нашого центру Наталія Серьогіна:
— Все залежить від того, на якому обладнанні проводять лікування і які технології використовують. Дійсно, при опроміненні органів черевної порожнини або малого тазу у пацієнтів нерідко розвивається променевий ентероколіт — запалення тонкої і товстої кишки. Це стосується людей, які проходить лікування з приводу раку прямої кишки, простати, раку тіла матки або шийки матки.
Радіація вбиває нормальну мікрофлору кишечника, виникає дисбактеріоз і, як наслідок, — ентероколіт. Симптоми можуть проявлятися частими випорожненнями, проносами, болями в животі, спазмами, відчуттям неповного випорожнення кишківника. Особливо виражені ці реакції у пацієнтів, які отримують хіміопроменеву терапію: радіація пошкоджує слизову кишківника.
— Чи можна запобігти неприємним наслідкам?
— Для пацієнтів нашого центру — можна. Щоб у подальшому, після лікування, людина не страждала б на хронічний ентероколіт усе життя, потрібно вивести основну масу кишківника із зони опромінення.
— Як це відбувається?
— Еволюція самої променевої терапії, розвиток методів, застосування нових технологій дозволяють нам впливати на пухлину практично на рівні хірургії, тобто прицільно — доза потрапляє туди, куди і повинна потрапити. Завдяки сучасним технологіям планування, таким як IMRT (променева терапія з модуляцією інтенсивності), IGRT (променева терапія під візуальним контролем), ми значно знижуємо обсяг опромінення в малому тазу і виводимо кишківник із зони опромінення. Діємо з високою точністю, цілеспрямовано.
— Тобто уникнути неприємних наслідків допомагає застосування високих технологій?
— Так. Технології та досвід команди фахівців, наша спільна робота. Треба розуміти, що лікарі завжди прагнуть максимально допомогти своїм пацієнтам, але проблема в тому, що технічні можливості в різних клініках відрізняються. У багатьох медичних установах досі діють застарілі кобальтові апарати. Працюючи з таким обладнанням, неможливо забезпечити захист здорових органів.
Як приклад можна привести лікування метастазів у кістках тазу: на кобальтових апаратах повністю опромінюється половина тазу: всі отримують одну дозу — і пухлинні вогнища, і прилеглі органи. Тому у пацієнтів після закінчення променевої терапії і починаються «неприємності»: ентероколіти, цистити. Відновлення тривале і не завжди успішне. Крім того, не всюди пацієнт може отримати якісну медичну допомогу. Буває, що променевого терапевта поруч немає, а сімейний лікар не завжди володіє необхідними знаннями.
— Яким же має бути правильний підхід до «лікування після лікування»?
Я думаю, що і нам, онкологам, і сімейним лікарям, і лікарям «вузького» профілю потрібно бути широко ерудованими в загальній медицині. Адже, крім індивідуальності, медицина — це ще й інфраструктура, команда. Тому важлива медична грамотність, спільна робота лікарів суміжних спеціальностей і сімейних лікарів, щоб звести до мінімуму будь-які наслідки агресивного онкологічного лікування.