Рожков Олександр

«Я син матусі, яка тут прооперувалася у хірурга Караськова Дмитра Анатолійовича. Дай Бог, звичайно, щоб люди сюди не потрапляли. Ми не випадково сюди потрапили: через знайомого, у якого батько теж тут лікувався. Але він теж сюди промислом Божим потрапив. Мені вже йде шостий десяток, ми вже трошки прожили життя. Але такої клініки, такого ставлення, такої уваги, такої любові – чесно скажу, без зарозумілості – не зустрічали. Дуже приємно і навіть до сліз приємно шокує таке ставлення. Кожен переживає за свою матусю, і я теж. Але їду звідси завжди з великим спокоєм. Тому що мені здається, що персонал клініки підбирали дуже ретельно, по одній людині. Медсестри, доктори, будь-які лікарі і люди, які дивляться за порядком у лікарні. Це правда. А що стосується Дмитра Анатолійовича, то, на превеликий жаль, я таких людей ще не бачив у своєму житті. Во славу Божу. Людина – це любов до роботи, до людей, до всього навколишнього світу. Я дуже вдячний Богу, що є такі люди. Господь нам показує, що все одно трапляються і будуть траплятися люди завжди хороші. Головне в це вірити. Велике вам спасибі, всьому колективу. Дай вам Бог всім здоров’я! Не хочеться сюди потрапляти, нікому не побажаю. Але, на жаль, у всіх своя доля. У мами був рак грудей. Запізно помітили: з лівого боку, думали серце болить. У Миколаєві лікували три роки серце. Ніхто навіть не додумався заглянути в сторону раку. Операція пройшла тут успішно, все буде добре. З такими оточуючими її хірургами і лікарями по-іншому бути не може».

Задати питання