Симптоми
Залежно від локалізації і типу пухлини визначають симптоми:
- Сильний головний біль. Приступ виникає різко, біль неможливо нейтралізувати знеболюючими препаратами.
- Нудота, блювота. Після блювоти стан пацієнта не покращується, полегшення не настає.
- Порушення рівноваги, часткова втрата координації рухів.
- Напади судоми, оніміння кінцівок.
- Первинним етапом діагностики епендимоми у дітей є обстеження у невролога. Після збору анамнезу та перевірки рефлексів лікар призначає комп’ютерну томографію та магнітно-резонансну томографію. Сучасні методи візуалізації структур головного мозку дозволяють точно визначити наявність пухлини, форму та поширення.
Типи епендимоми
Існує кілька основних видів епендимоми, які відрізняються за ступенем доброякісності та перебігом.
Епендимома буває:
- Класична.
- Міксопапіллярная.
- Анапластична епендимома.
- Субепендімома.
- Епендимобластома.
Класична епендимома локалізується в шлуночках головного мозку. Небезпека полягає у високій ймовірності блокади шляхів ліквору при стрімкому зростанні новоутворення. Має другу ступінь злоякісності.
Міксопапіллярная епендимома — доброякісне новоутворення, яке локалізується в зоні конуса спинного мозку або кінського хвоста. Для тканин пухлини міксопапіллярного типу характерні слизова дистрофія і формування слизових кіст. Пацієнти, в яких діагностована міксопапіллярна епендимома, мають переважно сприятливий прогноз. Захворювання має першу ступінь злоякісності, що характеризується повільним зростанням, відсутністю метастаз і чутливістю до лікування.
Анапластична епендимома є злоякісним новоутворенням. Пухлина схильна до швидкого зростання, агресивного перебігу і метастазування ракових клітин за лікворними шляхами. Анапластична епендимома має 3 ступінь злоякісності.
Субепендімома розвивається зі спинномозкової рідини та складається з епендимальних клітин. Має форму вузла, найбільш часто локалізується в шлуночковій системі мозку. Розвивається повільно, не схильна до метастазування. Характерні дрібні скупчення ракових клітин. Субепендімома має першу ступінь злоякісності і порівняно сприятливий прогноз.
Епендимобластома зустрічається вкрай рідко і є злоякісним новоутворенням. Пухлина розвивається переважно у дітей молодшого віку, характеризується агресивним перебігом, тяжкими наслідками і має схильність до рецидивів.
Епендимома шлуночків головного мозку
Пухлина складається з епендимальних тканин шлуночкової системи головного мозку. Новоутворення формується з епендімоцитів. Пухлина головного мозку частіше зустрічається у дітей до п’ятирічного віку, але іноді може бути діагностована у пацієнтів середнього віку. Також у дітей частіше зустрічаються злоякісні новоутворення (анапластична епендимома).
Епендимома часто локалізується в четвертому шлуночку головного мозку, звідки схильна проростати в область мозочка і стовбур головного мозку. Такий вид зростання новоутворення називається інфратенторіальним.
В 25% випадків захворювання епендимома розвивається в зоні бічних шлуночків головного мозку, проростаючи в зону третього шлуночка. І в 15% випадків пухлина діагностується в каналі спинного мозку.
Симптоматика захворювання залежить від місця локалізації пухлини. Відповідно при розвитку епендимоми шлуночків головного мозку виникають:
- Порушення ходи та координації рухів;
- Напади судом;
- Почуття нудоти, блювота;
- Сильний головний біль;
- Проблеми із зором (втрата гостроти, туман перед очима).
Епендимома спинного мозку
Епендимома хребта розвивається з клітин, розташованих в заповненому рідиною просторі між головним і спинним мозком. Новоутворення частіше буває доброякісним, але в 15% зустрічається пухлина злоякісного характеру. Епендимома вражає дорослих і дітей. Особливо поширена у пацієнтів, які досягли шестирічного віку. Пухлина, яка локалізується в спинному мозку, виникає рідше, ніж новоутворення, що розвивається в черепній ямці і поширює метастази на спинний мозок.
Симптоматика хвороби залежить від місця локалізації пухлини. При новоутворенні в спинному мозку основними ознаками є спинний біль, порушення координації рухів, проблеми з пересуванням та порушення контролю над сечовим міхуром.
Епендимома незалежно від характеру вимагає своєчасного лікування, адже навіть доброякісна пухлина при активному зростанні чинить тиск на життєво важливі структури спинного або головного мозку. В якості лікувальної терапії онкологічного захворювання застосовується хірургічне втручання, хіміотерапія або променева терапія.
Епендимома зони кінського хвоста
Зона кінського хвоста — анатомічна структура, що є пучком корінців чотирьох нижніх спинномозкових нервів. Новоутворення в зоні кінського хвоста зустрічаються не часто і складають не більше 2% від усіх випадків розвитку епендимоми.
Новоутворення супроводжуються сильним спинним болем, з іррадіацією в область сідниць і нижніх кінцівок. Найбільш сильний дискомфорт відчувається при положенні лежачи. Крім болю явним симптомом захворювання є втрата чутливості кінцівок у вигляді периферичного парезу.