До факторів ризику виникнення саркоми також належить ряд непрямих ознак: паління, проживання у хімічно забруднених регіонах, робота на хімічних промисловостях, збої у роботі імунної системи.
Симптоми
Діагностувати саркому на ранніх стадіях складно через вікові рамки захворювання. Переважна більшість пацієнтів — молоді люди віком до 35 років, які схильні сприймати симптоми захворювання за прояви інших хвороб.
Першим клінічним проявом більшості видів сарком є новоутворення, що збільшується в об’ємі. Остеосаркома та саркома Юінга (саркома кісток) сигналізує про свою наявність сильним болем в області уражених кісткових тканин (в ногах, області тазу, часом в руках) у нічний період. Больові відчуття не зникають навіть після прийому анальгетиків. Через деякий час починаються «світлі дні», коли біль частково чи повністю зникає, але згодом з’являється знову. У процесі росту пухлини до процесу залучаються сусідні тканини та органи, що проявляється новими симптомами. Прикладом «нової» симптоматики може бути біль, що поширюється нервом внаслідок ураження нервового стовбура чи проблеми з диханням при інфільтрації саркоми у трахею. Поширеним симптомом є обмеження руху суглоба чи кінцівки.
Різні види захворювання характеризуються своїми особливостями:
- саркома матки супроводжується кровотечами у міжменструальний період
- лейоміосаркома кишківника може призвести до розвитку прогресуючої непрохідності кишківника та спричинити підвищення температури
- позаочеревинна саркома проявляється «сонливістю ніг» та лімфостазом
- для саркоми межистіння характерні задишка, набряк шиї, розширення підшкірних вен в області грудей
- ознаки саркоми лиця супроводжуються асиметричною деформацією голови, порушеннями міміки та труднощами під час жування
У разі появи одного чи кількох симптомів для правильного визначення діагнозу необхідно пройти комплексну діагностику під контролем кваліфікованого фахівця.
Існують також види сарком, що характеризуються надзвичайно повільним ростом та розвитком, наприклад, паростальна саркома. У цьому випадку пухлина кістки може розвиватися безсимптомно протягом кількох років. Водночас інші види захворювання, що характеризуються активним поширенням метастазів гематогенним шляхом, можуть прогресувати лише за кілька місяців чи тижнів (рабдоміосаркома).
Види
Через різноманіття тканин, що можуть стати базою для розвитку пухлини, захворювання має свою класифікацію, що включає близько 100 видів. Спершу поділяють саркоми м’яких тканин та саркоми кісток. Через відсутність приналежності саркоми до якогось органу, що характерно для ракових пухлин, ці новоутворення класифікуються за тканинами, у яких вони були знайдені. Важливою складовою кожного метода діагностики є пошук первинного вогнища та вторинних метастазів.
- ліпосаркома формується з жирових тканин
- мезенхіома розвивається з ембріональних клітин
- ангіосаркома уражає лімфатичні та кровоносні системи (вузли чи судини)
- остеосаркома — стромальні пухлини кісткових тканин
- міосаркома та лейоміосаркома розвиваються з м’язових волокон організму
- нейросаркома — з нервових волокон
- хондросаркома формується з хрящових та кісткових тканин
- лімфосаркома розвивається на основі лімфатичних вузлів
- фібросаркома формується зі сполучних м’яких тканин організму
Назви сарком за локалізацією у певному органі використовують у другій класифікації:
- саркома матки
- саркома легень
- саркома серця
- саркома печінки
Перелік класифікацій необхідний для побудови правильної схеми лікування з урахуванням додаткових факторів та базується на функціях, які виконує уражений орган. Також існують саркоми, названі на честь вчених, що першими діагностували та описали детальний хід захворювання (саркома Юінга, саркома Капоші). Класифікація сарком за ступенем зрілості розділяє пухлини на низько-, середньо- та високодиференційовані.
Саркома Юінга — злоякісна пухлина, що переважно уражає трубчасті кістки. Також місцем формування новоутворення можуть бути ребра, таз, ключиці, лопатки чи хребет. Пухлина є однією з найбільш агресивних та швидких як у рості, так і в розвитку. Часто на момент першої діагностики у пацієнтів діагностують метастази у легенях, кістках чи кістковому мозку. Більша частина пацієнтів належить до вікової групи від 5 до 30 років.
Саркому Капоші вперше описав угорський дерматолог на ім’я Моріц Капоші. Пухлина характеризується множинними ураженнями шкіряних покривів та слизових оболонок ротової порожнини. Зовні проявляється у вигляді ледь помітних над поверхнею епітелію темно-червоних, пурпурових чи фіолетових плям. Якщо роздивитися ближче, то буде видно, що це хаотично розташовані судини неправильної конфігурації. Пухлина характеризується повільним ростом та розвитком. Якщо пацієнту діагностували ВІЛ-інфекцію, то такі симптоми є підставою підозрювати розвиток СНІДу. Саркома Капоші належить до пухлин, що виникають через інші порушення у роботі організму та за наявності супутніх захворювань. Ізольоване лікування саркоми Капоші рідко буває доцільним і входить до комплексу мір, пов’язаних з лікуванням основої хвороби.
Остеосаркома чи саркома кістки — злоякісне новоутворення, що формується з кісткової тканини та продукує цю тканину з величезною швидкістю. Метастази з’являються уже на ранніх стадіях, захворювання проходить з яскраво вираженими симптомами. Саркома кісток уражає підлітків та дорослих у віці до 30 років. Люди старшого віку хворіють у десятки разів рідше. Першим симптомом є ниючий біль в області суглоба, часто це буває внаслідок давньої травми. Під час росту новоутворення до процесу залучаються оточуючі тканини, організмом поширюються метастази, а біль стає усе сильнішим. Хвороба прогресує надзвичайно швидко, за кілька місяців пухлина може досягти розмірів, що дозволяють їй повністю зайняти спинномозковий канал. Метастази поширюються організмом гематогенним шляхом, осідаючи у легенях та головному мозку. Для лікування остеосаркоми призначають курс, що включає хіміотерапію та обов’язкові хірургічні операції (зі збереженням кінцівки та встановленням імплантату або з ампутацією кінцівки). Метод лікування променевою терапією використовують вкрай рідко через слабку реакцію клітин остеосаркоми на іонізуюче випромінювання.
Лімфосаркома — злоякісна пухлина, що формується на морфологічному субстраті з клітин лімфоїдного ряду. Переважно уражає лімфатичні вузли:
- черевної порожнини
- межистіння
- носоглотки
- периферичні (шийні, пахові та під пахвами)
Розвиток лімфосаркоми може початися у будь-якій точці організму, включаючи внутрішні органи. Це пов’язано з тим, що лімфатична система пронизує все тіло. Для лікування саркоми лімфовузлів застосовують хіміотерапію та променеву терапію. Хірургічне втручання не застосовують, тому що хвороба характеризується швидким прогресуванням у післяопераційний період.
Рабдоміосаркома — злоякісна пухлина м’яких тканин, що виникає у скелетних, поперечно-посмугованих м’язах. На першій та другій стадіях лікується без хірургічного втручання.
Синовіальна саркома належить до числа рідкісних передракових захворювань. Виникає з синовіальних оболонок суглобів. Локалізується біля великих чи раніше травмованих суглобів. Діагностується у пацієнтів усіх вікових категорій, але найчастіше уражає чоловіків та жінок до 50-60 років.