Підписатися на розсилку
Ми будемо поширювати вам найкорисніші матеріали
Що таке тунельний синдром: симптоми, причини, діагностика
Під тунельним синдромом прийнято позначати комплекс клінічних проявів (чутливих, рухових і трофічних) обумовлених здавленням, утиском нерва у вузьких анатомічних просторах – анатомічний тунель (синоніми: компресійно-ішемічна невропатія, тунельна невропатія, “ловушечна” невропатія, капканний синдром).
Стінки анатомічного тунелю є природними анатомічними структурами (кістки, сухожилля, м’язи), і в нормі через тунель вільно проходять периферичні нерви і судини. Але при певних патологічних умовах канал звужується, виникає нервово-канальний конфлікт [Аль-Заміль М.Х., 2008].
Тунельні невропатії складають 1/3 від захворювань периферичної нервової системи. У літературі описано понад 30 форм тунельних невропатій [Левін О.С., 2005]. Різні форми компресійно-ішемічних невропатій мають свої особливості.
Причини
Анатомічна вузькість каналу є лише сприяючим фактором розвитку тунельного синдрому. В останні роки накопичені дані, що свідчать про те, що дана анатомічна особливість є генетично обумовленою. Іншою причиною, яка може привести до розвитку тунельного синдрому, є наявність вроджених аномалій розвитку у вигляді додаткових фіброзних тяжів, м’язів і сухожиль, рудиментарних кісткових шпор.
Однак тільки певних чинників для розвитку даного захворювання, як правило, мало. Сприяти розвитку тунельного синдрому можуть деякі метаболічні, ендокринні захворювання (цукровий діабет, акромегалія, гіпотиреоз), захворювання, що супроводжуються зміною в суглобах, кісткової тканини і сухожиллях (ревматоїдний артрит, ревматизм, подагра), стани, що супроводжуються гормональними змінами (вагітність), об’ємні утворення самого нерва (шваннома, неврома) і поза нерва (гемангіома, ліпома), онкологічні захворювання кісткової і м’язової тканини, лімфостаз. Розвитку тунельних синдромів сприяють часто повторювані стереотипні рухи, травми.
Клінічні прояви
Повна картина тунельного синдрому включає в себе:
- чутливі (біль, парестезії, оніміння),
- рухові (зниження функції, слабкість, атрофії)
- трофічні порушення.
Можуть бути різні варіанти клінічного перебігу. Найчастіше – дебют з болю або інших чутливих розладів. Рідше – початок з рухових порушень. Трофічні зміни зазвичай виражені незначно і тільки в запущених випадках.
Найхарактернішою для тунельного синдрому є біль. Зазвичай біль з’являється під час руху (навантаження), потім виникає і в спокої. Іноді біль будить пацієнта вночі, що виснажує хворого і змушує його звернутися до лікаря. Біль при тунельних синдромах може включати в себе як ноціцептивний компонент (біль, обумовлена запальними змінами, що відбуваються в зоні нервово-канального конфлікту), так і нейропатичний (оскільки має місце пошкодження нерва).
Для тунельних синдромів характерні такі прояви нейропатичного болю, як аллодінія і гіперпатія, відчуття проходження електричного струму (електричний простріл), пекучий біль. На більш пізніх стадіях біль може бути обумовлений спазмом. Тому при виборі протибольової терапії необхідно керуватися результатами ретельного клінічного аналізу особливостей больового синдрому.
Рухові порушення виникають внаслідок ураження рухових гілок нерва і проявляються у вигляді зниження сили, швидкої стомлюваності. У деяких випадках прогресування захворювання призводить до атрофії, розвитку контрактур («пазуриста лапа», «мавпяча лапа»).
При компресії артерій і вен можливий розвиток судинних розладів, що проявляється зблідненням, зниженням локальної температури або появою синюшности і набряклості в області ураження. При ізольованому ураженні нерва (при відсутності компресії артерій і вен) трофічні зміни найчастіше виражені незначно.
Діагностика
Як правило, діагноз встановлюється на підставі характерних вищеописаних клінічних проявів. Зручними для клініциста є використання ряду клінічних тестів, які дозволяють диференціювати різні види тунельних синдромів. У деяких випадках необхідне проведення електронейроміографа (швидкості проведення імпульсу по нерву) для уточнення рівня ураження нерва. Пошкодження нерва, об’ємні утворення або інші патологічні зміни, які викликають тунельний синдром, можна визначити також за допомогою ультразвукового дослідження, тепловізіографії, МРТ [Horch R.E. і ін., 1997].
Про лікування тунельного синдрому читайте в наступній статті…
Підписатися на розсилку
Ми будемо поширювати вам найкорисніші матеріали
