Про опромінення органів черевної порожнини і малого тазу. Як уникнути наслідків лікування?

Що буде після лікування? Таке питання часто задають пацієнти, які готуються до променевої терапії органів черевної порожнини або малого таза. Люди бояться, що разом із пухлиною тотально будуть опромінюватися здорові органи і виникнуть нові проблеми. Чи так це насправді?

На питання відповіла завідувачка відділення променевої терапії нашого центру Наталія Серьогіна:

— Все залежить від того, на якому обладнанні проводять лікування і які технології використовують. Дійсно, при опроміненні органів черевної порожнини або малого тазу у пацієнтів нерідко розвивається променевий ентероколіт — запалення тонкої і товстої кишки. Це стосується людей, які проходить лікування з приводу раку прямої кишки, простати, раку тіла матки або шийки матки.

Радіація вбиває нормальну мікрофлору кишечника, виникає дисбактеріоз і, як наслідок, — ентероколіт. Симптоми можуть проявлятися частими випорожненнями, проносами, болями в животі, спазмами, відчуттям неповного випорожнення кишківника. Особливо виражені ці реакції у пацієнтів, які отримують хіміопроменеву терапію: радіація пошкоджує слизову кишківника.

— Чи можна запобігти неприємним наслідкам?

— Для пацієнтів нашого центру — можна. Щоб у подальшому, після лікування, людина не страждала б на хронічний ентероколіт усе життя, потрібно вивести основну масу кишківника із зони опромінення.

— Як це відбувається?

— Еволюція самої променевої терапії, розвиток методів, застосування нових технологій дозволяють нам впливати на пухлину практично на рівні хірургії, тобто прицільно — доза потрапляє туди, куди і повинна потрапити. Завдяки сучасним технологіям планування, таким як IMRT (променева терапія з модуляцією інтенсивності), IGRT (променева терапія під візуальним контролем), ми значно знижуємо обсяг опромінення в малому тазу і виводимо кишківник із зони опромінення. Діємо з високою точністю, цілеспрямовано.

— Тобто уникнути неприємних наслідків допомагає застосування високих технологій?

— Так. Технології та досвід команди фахівців, наша спільна робота. Треба розуміти, що лікарі завжди прагнуть максимально допомогти своїм пацієнтам, але проблема в тому, що технічні можливості в різних клініках відрізняються. У багатьох медичних установах досі діють застарілі кобальтові апарати. Працюючи з таким обладнанням, неможливо забезпечити захист здорових органів.

Як приклад можна привести лікування метастазів у кістках тазу: на кобальтових апаратах повністю опромінюється половина тазу: всі отримують одну дозу — і пухлинні вогнища, і прилеглі органи. Тому у пацієнтів після закінчення променевої терапії і починаються «неприємності»: ентероколіти, цистити. Відновлення тривале і не завжди успішне. Крім того, не всюди пацієнт може отримати якісну медичну допомогу. Буває, що променевого терапевта поруч немає, а сімейний лікар не завжди володіє необхідними знаннями.

— Яким же має бути правильний підхід до «лікування після лікування»?

Я думаю, що і нам, онкологам, і сімейним лікарям, і лікарям «вузького» профілю потрібно бути широко ерудованими в загальній медицині. Адже, крім індивідуальності, медицина — це ще й інфраструктура, команда. Тому важлива медична грамотність, спільна робота лікарів суміжних спеціальностей і сімейних лікарів, щоб звести до мінімуму будь-які наслідки агресивного онкологічного лікування.