Променева діагностика жінок репродуктивного віку: що потрібно знати і на що звернути увагу?

Багато жінок опромінюються, не знаючи що вони вагітні. Нажаль, іноді лікарі навіть не питають про можливу вагітність. Дози опромінення плоду при правильно виконаних діагностичних процедурах не збільшують ризик загибелі, патологій або розумової неповноцінності.

Але якщо жінка в репродуктивному віці потребує опромінення області таза лікар зобов’язаний запитати:

• Чи є ймовірність вагітності?
• Чи є затримка менструації? Відповідь має бути записана в медичній карті
• Для жінок молодше 16 років, потрібно запитати коли була остання менструація?

Особливо це важливо для пацієнток, при дослідженні яких прямий пучок безпосередньо або шляхом розсіювання опромінює ділянку таза, а також при діагностиці з використанням радіоактивних ізотопів.

До початку 1980-их вважалося, що ранній ембріон дуже чутливий до опромінення, хоча ніхто не знав наскільки чутливий. Пізніше було встановлено, що органогенез (формування органів в процесі ембріонального розвитку організму) починається через 3-5 тижнів після зачаття, перед органогенезом висока доза опромінення може призвести до переривання вагітності. Малі дози, ймовірно, не створюють ефекту.

Опромінення плоду необхідно уникати у всіх випадках, коли це можливо, включаючи і такі ситуації, коли сама жінка не підозрює у себе вагітність. Головна відповідальність за виявлення таких пацієнток лежить на лікареві. Якщо вагітність виключена, дослідження можна проводити. У випадку, коли пацієнтка визначено або ймовірно вагітна (затримка менструації), радіологу та лікуючому лікарю необхідно спільно переглянути обґрунтованість запропонованої процедури і прийняти рішення про перенесення дослідження на післяпологовий період або після найближчої менструації.

Однак слід пам’ятати про такі випадки, коли дослідження може принести безпосередню користь пацієнтці й опосередковану користь плоду, а його проведення в пізніші терміни вагітності може підвищити ризики як для плоду, так і для матері. Якщо вагітність не виключена, проте немає затримки менструації, і під час дослідження пацієнтка отримає відносно низьку дозу опромінення на ділянку матки, можна провести дослідження. Однак якщо діагностична процедура супроводжується відносно високими дозами опромінення (в більшості випадків до цієї категорії належать КТ черевної порожнини і таза, внутрішньовенна урографія, рентгеноскопія і радіонуклідне дослідження), рішення має прийматися відповідно до місцевих затверджених рекомендацій.

У всіх випадках, коли лікар променевої діагностики і лікуючий лікар згодні, що опромінення вагітної або ймовірно вагітної жінки клінічно обгрунтовано, рішення має бути зафіксовано в письмовій формі. Якщо вирішено, що в такому випадку опромінення є виправданим, лікар променевої діагностики повинен упевнитися, що експозиція є мінімальною для отримання необхідної діагностичної інформації.

Проте навіть у випадку, коли, незважаючи на всі перераховані вище заходи обережності, плід був ненавмисно опромінений, маленький ризик для плоду, навіть при достатньо високих дозах, навряд чи виправдає великі ризики інвазивних фетальних діагностичних процедур (наприклад, амніоцентез) або переривання вагітності. У разі ненавмисного опромінення плоду фахівець з радіаційного захисту має розрахувати індивідуальний ризик і обговорити з пацієнткою отримані результати.

За матеріалами «Національне керівництво для лікарів, які направляютьпацієнтів на радіологічні дослідження».