Що таке ефективні та обґрунтовані радіологічні дослідження та чи є вони в Україні?
Променева діагностика видіграє визначальну роль у наданні медичної допомоги населенню країни. За її допомогою ставиться до 90% діагнозів. Щорічно в Україні виконується понад 50 млн радіологічних досліджень.
Проте своєчасність та правильність встановленого діагнозу значною мірою залежить від обґрунтованості проведення радіологічного дослідження та адекватного вибору методу променевої діагностики.
Міністерство охорони здоров’я України та Асоціація радіологів України розробила «Національне керівництво для лікарів, які направляють пацієнтів на радіологічні дослідження» на основі Європейської директиви з радіаційного захисту № 118 «Довідкове керівництво з медичної візуалізації» з урахуванням діючих у країні нормативних документів та особливостей національної радіологічної служби.
Метою видання є підвищення ефективності променевої діагностики в країні за рахунок скорочення необґрунтованих призначень радіологічних досліджень лікарями-клініцистами та наближення вітчизняної радіології до європейської.
Введення в дію цього документа надасть можливість клініцистам скоротити час на отримання правильного діагнозу та зменшити шкідливий вплив електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання на пацієнтів.
На сьогодні радіологічні методи дослідження є невід’ємною частиною медичної практики, очевидна ко- ристь застосування яких перевищує незначний радіаційний ризик. Однак варто пам’ятати, що навіть невеликі дози опромінення не можуть бути абсолютно безпечними і повинні призначатись лише керуючись визначеними протоколами. Так, невелика частка генетичних мутацій і злоякісних захворювань є наслідком впливу природного радіаційного фону. Діагностичне медичне опромінення, будучи основним джерелом техногенного опромінювання населення, додає близько 1/6 до дози, одержаної через природний радіаційний фон.
У зв’язку з цим Директива ЄС вимагає від фахівців знижувати рівень променевого навантаження на пацієнтів. Відповідальні організації та фізичні особи, які використовують іонізуюче випромінювання, повинні діяти відповідно до цих правил. І важливо пам’ятати, що один із найбільш дієвих способів зменшити дозу опромінення − це уникати необґрунтованих досліджень (особливо проводити їх повторно). Але, на жаль, в нашій країні цим поки що ніхто не переймається.
Ефективна доза при променевому дослідженні − це зважена сума всіх еквівалентних доз, отриманих ви- значеними органами і тканинами людини, де зважуючий коефіцієнт для кожної тканини залежить від її відносної чутливості до шкідливого впливу радіації у вигляді виникнення онкопатології або важких спадкових захворювань. Це дозволяє оцінити загальний радіаційний ризик для однієї дози опромінення незалежно від того, як вона була розподілена по організму.
Низькодозові дослідження кінцівок і органів грудної клітки є найчастішими променевими дослідженнями, проте основний внесок у колективну ефективну дозу вносять високодозові дослідження, що використовуються менш часто, − КТ і контрастні дослідження (з використанням барію). При цьому, незважаючи на досить високий рівень доз, одержуваних при проведенні КТ, частота даного методу дослідження не знижується, а навпаки − зростає. У США та багатьох європейських країнах майже половина колективної дози, отриманої від усіх променевих процедур, обумовлена саме цим методом діагностики. Тому вкрай важливо, щоб використання комп’ютерної томографії було ретельно обгрунтовано і проводилося відповідно до затверджених технічних характеристик, що дозволяють знизити променеве навантаження, отримуючи при цьому необхідну діагностичну інформацію.
В Україні більше третини колективної дози припадає на профілактичну флюорографію, яка давно заборонена за кордоном. Поступово флюорографія починає замінюватись цифровою рентгенографією, що дозволяє на порядок зменшити опромінення обстежуваних.
Слід зазначити, що крім іонізуючого випромінювання під час проведення радіологічних досліджень на пацієнта діють й інші фізичні чинники, такі як контактний ультразвук, постійне та змінне магнітне поле, електромагнітні випромінювання різної частоти тощо. Є літературні дані про шкідливий вплив цих чинників на організм людини. Проте відсутні результати досліджень щодо оцінки впливу дії цих чинників на здоров’я пацієнтів. Саме тому під час вибору того чи іншого методу радіологічного дослідження насамперед доцільно брати до уваги його діагностичну інформативність у даній клінічній ситуації, а також застосовувати принцип ALARA (As Low As Reasonably Achievable – настільки низько, наскільки розумно можна досягти) до всіх методів радіологічної візуалізації.
Перед призначенням радіологічного дослідження лікар-клініцист має зробити наступне:
- Перевірити, чи не виконувалося це дослідження раніше, наприклад в іншому медичному закладі, і чи можна знайти отримані раніше діагностичні зображення та висновки.
- Оцінити, чи вплине результат цього дослідження на тактику ведення пацієнта.
- Визначити, чи варто проводити дослідження саме зараз: його результати мають виявити певні зміни та вплинути на схему лікування.
- Порадитися з радіологами стосовно того, що саме це дослідження буде найкращим у даній клінічній ситуації.
- Чітко сформулювати мету дослідження та запитання, на які мають відповісти результати дослідження.
- Впевнитися, що дане дослідження не буде зайвим.
За матеріалами «Національне керівництво для лікарів, які направляють пацієнтів на радіологічні дослідження».
