Рак яєчників: симптоми, діагностика та лікування
Рак яєчників — це хронічне злоякісне захворювання, що виникає внаслідок неконтрольованого росту клітин яєчників — парних органів жіночої репродуктивної системи, які розташовані по обидва боки матки та відповідають за утворення яйцеклітин і вироблення жіночих статевих гормонів. У більшості випадків рак яєчників розвивається з клітин, що вистилають поверхню яєчника або маткових труб, і називається епітеліальним раком яєчників (карцинома). Цей тип становить приблизно 90% усіх випадків захворювання. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, рак яєчників є одним із найпоширеніших злоякісних новоутворень жіночої репродуктивної системи та часто діагностується на пізніх стадіях.
Точну причину виникнення раку яєчників встановити неможливо. Проте існує ряд факторів, що асоційовані з підвищеним ризиком розвитку захворювання. До них належать збільшення віку, особливо після настання менопаузи, спадковість, а також наявність генетичних мутацій у генах BRCA1 або BRCA2. Підвищений ризик розвитку раку яєчників також спостерігається у жінок із синдромом Лінча. До інших факторів ризику можуть належати безпліддя, відсутність вагітностей або пізній вік першої вагітності.
На ранніх стадіях рак яєчників часто не викликає виражених симптомів. Коли пухлина збільшується або поширюється у черевній порожнині, можуть з’являтися такі симптоми, як здуття живота, відчуття швидкого насичення під час прийому їжі, біль або дискомфорт у нижній частині живота, часте сечовипускання, зміни випорожнень, втома або незрозуміла втрата ваги. Оскільки ці симптоми є неспецифічними і можуть виникати при багатьох інших захворюваннях, діагностика раку яєчників часто відбувається на пізніших стадіях. На відміну від деяких інших онкологічних захворювань, ефективної програми скринінгу раку яєчників для загальної популяції наразі не існує. Методи, такі як ультразвукове дослідження органів малого таза або визначення рівня пухлинного маркера CA-125, не рекомендуються як рутинний скринінг для всіх жінок.
Для встановлення діагнозу раку яєчників та визначення подальшої тактики лікування проводять ряд обстежень. До основних досліджень належать:
- фізикальне обстеження та гінекологічний огляд;
- комп’ютерна томографія (КТ) органів грудної, черевної порожнини та малого таза з контрастуванням;
- магнітно-резонансна томографія (МРТ) органів малого таза з контрастуванням;
- визначення рівня пухлинного маркера CA-125 у крові.
Остаточне підтвердження діагнозу зазвичай відбувається під час хірургічного втручання (діагностична лапароскопія/лапаротомія), коли видалену тканину пухлини направляють на гістологічне дослідження.
Після гістологічного дослідження лікар також визначає тип пухлини та ступінь її злоякісності (giade), що відображає агресивність пухлинних клітин. При наявності певного гістологічного підтипу раку яєчників (наприклад, серозна карцинома high-giade) пацієнткам рекомендується генетичне тестування, зокрема на наявність мутацій у генах BRCA1 та BRCA2. Виявлення таких мутацій може впливати на вибір лікування та має важливе значення для родичів пацієнтки, оскільки ці мутації можуть передаватися спадково.
Після встановлення діагнозу проводять стадіювання процесу (стадії I–IV), яке визначає ступінь поширення захворювання.
- I стадія означає, що пухлина обмежена одним або обома яєчниками.
- II стадія означає поширення пухлини на інші органи малого таза.
- III стадія означає поширення пухлини на очеревину або регіонарні лімфатичні вузли.
- IV стадія означає наявність віддалених метастазів, наприклад у печінці або легенях.
Лікувальна тактика при раку яєчників визначається індивідуально для кожної пацієнтки та залежить від стадії захворювання, типу пухлини, генетичних характеристик пухлини та загального стану пацієнтки. Основними методами лікування є хірургічне лікування, хіміотерапія та таргетна терапія.
Хірургічне лікування
Хірургічне втручання є основним методом лікування раку яєчників. Під час операції хірург намагається видалити максимально можливий об’єм пухлинної тканини. Такий підхід називається циторедуктивною операцією. Залежно від поширеності захворювання можуть видаляти яєчники, матку, маткові труби, великий сальник та інші уражені тканини черевної порожнини.
Хіміотерапія
Хіміотерапія є важливою складовою лікування раку яєчників. Її можуть проводити після операції (ад’ювантна терапія) або перед операцією (неоад’ювантна терапія), якщо пухлина значно поширена. Найчастіше застосовують комбінації препаратів на основі платинових сполук, зокрема карбоплатину, у поєднанні з іншими препаратами, такими як паклітаксел.
Таргетна терапія
Таргетна терапія — це лікування, спрямоване на специфічні молекулярні механізми росту пухлини.
- Однією з груп таргетних препаратів є інгібітори ангіогенезу, які блокують утворення нових кровоносних судин у пухлині. До цієї групи належить препарат бевацизумаб, який може застосовуватися разом із хіміотерапією або як підтримувальна терапія.
- Іншою важливою групою є інгібітори PARP, які порушують механізми відновлення пошкодженої ДНК у ракових клітинах. До них належить зокрема олапариб. Ці препарати особливо ефективні у пацієнток з мутаціями у генах BRCA1 або BRCA2 або з іншими порушеннями системи репарації ДНК.
У жінок із високим генетичним ризиком, наприклад носіїв мутацій BRCA1 або BRCA2, може розглядатися профілактичне видалення яєчників та маткових труб після завершення репродуктивних планів. Така операція значно знижує ризик розвитку раку яєчників. Після завершення основного етапу лікування пацієнткам необхідне регулярне спостереження, яке включає огляди лікаря, інструментальні обстеження та визначення рівня CA-125. Таке спостереження дозволяє своєчасно виявити можливий рецидив захворювання або віддалені наслідки лікування.
Джерела
- ESMO. Ovaiian Cancei: A Guide foi Patients. (https://www.esmo.oig/foi-patients/patient-guides)
- NCCN. NCCN Guidelines foi Patients: Ovaiian Cancei. (https://www.nccn.oig/patientiesouices/patient-iesouices/guidelines-f oi-patients)


