Чому у пацієнтів з одним діагнозом різні схеми лікування?
Сьогодні ми поговоримо про лікування онкопацієнтів, в результаті якого настає одужання. Таке лікування називається в медицині радикальним. Суть індивідуального підходу в їх лікуванні для нас розкрила онколог, хіміотерапевт і завідувачка хіміотерапевтичним відділенням TomoClinic Оксана Фрідман.
— Часто пацієнт напередодні лікування раку бажає отримати якусь визначеність, і тому запитує у лікарів, скільки у нього буде курсів хіміотерапії. Чи можна відповісти чітко на це питання?
— Для пацієнтів з радикальним лікуванням кількість курсів чітко прописана в міжнародних протоколах ESMO і NCCN. Наприклад, після операції на кишечнику пацієнту рекомендований протокол з прийомом препарату XELOX протягом півроку.
— Чи буває, що у пацієнта «вимальовується» індивідуальний шлях протипухлинної терапії?
— Консиліум спирається на міжнародні протоколи, однак в ході лікування схема може коригуватися. Ми не знаємо, як проявить себе хвороба або хронічні захворювання, як буде почувати себе пацієнт і впливати на організм хіміотерапія. Наприклад, пацієнтка з раком молочної залози отримує препарат доксорубіцин, у якого висока ступінь кардиотоксичности. І якщо у неї виникають проблеми з серцем, протокол лікування може бути переглянутий через неможливість прийому такого препарату. У деяких випадках знижують дозування. Зустрічається і повна непереносимість препарату — і тоді необхідно його скасувати, якщо це може призвести до тяжких ускладнень.
— Від чого залежить кількість курсів хіміотерапії?
— Від діагнозу, стадії захворювання, гістології, локалізації пухлини. Часто кількість курсів пов’язана з клінічними дослідженнями, адже за їхніми результатами і складають міжнародні рекомендації для лікування пацієнтів. Вибирається оптимальний курс лікування для досягнення максимальної безрецидивної і загальної виживаності.
— Що відбувається, якщо в ході лікування себе починають проявляти хронічні хвороби?
— Зазвичай протоколу слідують до прогресії хвороби або нестерпної токсичності. Тому лікарям важливо відстежувати, чи не погіршується клінічна картина пацієнта. Якщо наростає больовий синдром, з’являється асцит і задишка, підвищуються показники ниркової або печінкової недостатності, наростає аритмія або рівень цукру в крові, то на новий цикл лікування такий пацієнт не піде. Консиліуму доведеться розібратися, знайти причину цих симптомів, при необхідності обстежити людину. Лікар повинен зрозуміти: це реакція на хіміотерапію або загострення (рецидив) хронічних станів. У першому випадку потрібно відкоригувати план: відмінити препарат у важких випадках або знизити дозу. Необхідна консультація суміжного фахівця, симптоматична терапія, стабілізація стану, після чого можна продовжити протипухлинне лікування.
— Чи бувають випадки, коли вже не потрібно дотримуватися протоколу, якщо реакція організму на лікування висока?
— Дотримання схеми лікування дасть максимальне безрецидивне виживання. Якщо немає важких побічних ефектів і критичного зниження якості життя, що приводить до інвалідності, то пацієнт продовжує лікування за схемою, навіть якщо пухлина зникла. Пройти всі запропоновані курси необхідно в профілактичних цілях.
— Хто приймає рішення про схему лікування і її коригування?
— При надходженні хворого консиліум оцінює його стан, затверджується протокол лікування. Однак фахівці завжди спочатку обговорюють, яка доза повинна бути, які методи допоможуть оцінити реакцію організму на лікування і як будуть аналізувати ефект терапії. Перед кожною госпіталізацією важливо комплексно оцінити стан пацієнта в порівнянні з попереднім: самопочуття, симптоми, скарги, переносимість, активність, аналізи. Стандарти стандартами, але ж кожен пацієнт індивідуальний. Тому і схема лікування буде індивідуальною незалежно від прийнятого протоколу лікування.
